Некрот.net

Преставлення Пресвятої Богородиці, яке сталося у 48 році по Різдві Христовому, ознаменувалося чудесами. До дня успіння Цариці Небесної апостоли були принесені на хмарах в Єрусалим з різних куточків землі, у яких вони проповідували Євангеліє. Приготовляючи себе до відходу в інший світ, Пресвята Діва повеліла прикрасити хоромину й одр, обкадити ладаном та запалити свічки. Вона заповідала, щоб її речі були віддані вдовицям і дівам, що жили з нею.

Також заповідала і про Пречисте своє тіло, щоб воно було поховане поблизу Єрусалиму в Гефсиманії, між могилами її праведних батьків і святого Йосифа – її обручника. Всі, що зібралися біля неї, сумували і ридали, вона ж їх заспокоювала й укріпляла словами любові та обіцяла, що після відходу до Сина Свого і Бога не залишить їх сиротами, а завжди буде молитися за всіх і допомагати. Підкликаючи до себе кожного окремо, вона всіх благословила, бажаючи кожному вічного блаженства, і возносила за кожного молитви до Господа.

Приготувавшись до останньої хвилини свого блаженного відходу, Пречиста Богородиця возлежала на прикрашеному одрі, чекаючи свого відходу на небо. Враз будинок наповнився незвичайним світлом, і Господь Іісус Христос із сонмом ангелів та святих зійшов до одра Богоматері і прийняв її пречисту душу в Свої руки, і возніс її на небо.

Від обличчя і від тіла Богоматері розливалось надприроднє благоухання. З благоговінням і страхом цілуючи тіло Пречистої Діви, святі апостоли освячувались від дотику до нього і, відчуваючи в серцях своїх дію благодаті Божої, наповнювались духовною радістю.

Приступивши до погребіння пречистого тіла Богородиці, святі апостоли, при співі священних гімнів, на раменах своїх понесли одр до місця погребіння. Велика світла хмара у вигляді вінця з’явилась у повітрі над людьми, які супроводжували процесію. Посланці від начальників юдейських накинулись на них, щоб розігнати їх, проте, світлоносна хмара, ніби стіна оточила їх зі всіх сторін і ті, що нападали, були осліплені і розсіяні.

Юдейський священик Ананій, зустрівши цю святкову процесію, хотів перекинути одр Богоматері на землю, але тільки він доторкнувся до нього своїми руками, вони відразу були відсічені Ангелом, і верхня їх частина повисла на труні. Пресвята Богородиця не хотіла нікого засмучувати під час свого відходу, тому за молитвами святих апостолів зцілила і засліплених ворогів, і зухвалого Ананія, який після цього випадку прийняв хрещення.

Поклавши пречисте тіло Богородиці в печеру, святі апостоли закрили до неї вхід великим каменем. Протягом трьох днів апостоли разом з віруючими не покидали гробу Богоматері.

На третій день після погребіння Пречистої Діви Марії прибув апостол Фома, який дуже засмутився, що не удостоївся останнього прощання з Богоматір’ю. Перейнявшись співчуттям до нього, святі апостоли відкрили печеру, щоб втішити його, надати можливість поклонитися останкам Пречистої Діви. Але, відваливши камінь від гробу, вони побачили, що тіла Пресвятої Богородиці вже не було в гробниці, а лежали тільки її ризи, від яких розходилось благоухання. Ця подія переконала всіх, що Матір Життя, хоч і померла, але повстала, подібно до Сина свого, для вічного життя.

Того ж дня ввечері віруючі були втішені явленням Богоматері, яка стояла в повітрі, оточена ангельськими силами, і сяяла невимовною славою. Короткочасне перебування тіла Богоматері у гробі та переселення її душею і тілом на небо дало назву святу – Успіння.

Церква прославляє Богоматір як Чеснішу від Херувимів і незрівнянно Славнішу від Серафимів, Котра і нині, як Цариця, прийнявши під покровительсьтво весь рід людський, клопочеться за нього перед благосердним Владикою. Разом з цією подією Успіння Богоматері Церква навчає нас, що смерть не є припиненням нашого буття, а тільки переходом від землі на небо, від тління – до вічного безсмертя.

"Амвон" - журнал Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви