12:37 ХЕЛОУЇН - ГОЛОВНЕ СВЯТО САТАНІ | |
 Світло прийшло у світ, але люди дужче возлюбили пітьму, ніж світло, тому що діла їх були злі (Ін., 3,19)"Свято" "гідного європейського рівня" На залитих кров'ю стінах висять черепи з черв'яками, кажани, під стелею - гірлянди з чорних котів і чудовиськ із блискучими очима, на вікнах - прозорі величезні привиди, посеред кімнати стоїть скелет, на столі лежить відрубана голова ляльки і сокира, червона від крові. Це не "храм" сатанистів, це 112-та київська школа не перший уже рік відзначає свято Хеллоувін. Учителі роздають нагороди за найстрашнішу класну кімнату і переможцям конкурсу за розповідь про найбезчесніший учинок. Усі учні, вдягнені в костюми різноманітної нечисті, після розповідей історії своєї смерті або ганебних учинків вигукують страшні прокляття, бігають по школі й "виганяють" нечисту силу, самі ж "перетворюються на святих". Учителі задоволені: свято проходить весело і дуже подобається молоді. Хлопці не проти погратися в бісів, а дівчатка у відьом. Подобається "свято" й підліткам 89-ї школи, і багатьох інших шкіл, де він тільки-но стає традицією, тому що дає можливість "об'єднати всіх", "відпочити душею", "прогуляти уроки", "показати свої темні сторони", "розслабитися". І хоча деяким учням свято здалося все ж тьмяним, примітивним, але це лише початок; незабаром, вони сподіваються, "це свято проходитиме на гідному європейському рівні", адже "треба переймати із Заходу тільки найкраще, і Хеллоуїн - це те, що можна перейняти"... ...Вирує-гуде столичний універмаг "Дитячий світ". Біля одного з прилавків скупчились підлітки і діти, лунає вибух непристойного реготу. Виявляється, дітям пропонують для ігор собачі нечистоти, тарганів, цукор із дохлими мухами, черв'яків і подібні товари, які швидко розкуповуються за чималою ціною. "А що тут такого? - дивується продавець. - Зараз такими приколами захоплюються в усьому світі. Це ж весело". Можна ж бо зо сміху вмерти, пригостивши однокласника сигаретою-смердючкою (штука - 6,90 грн.), цукеркою, що зафарбовує рот, або підсипавши йому чухальний порошок. Особливо інтенсивно розкуповуються криваві капсули, маски вурдалаків, ікла вампірів, кігті відьом перед святом Хеллоуїн та Новим роком. У деяких школах новорічні вечори проходять, наче "бал у сатани", з усіма особливо наближеними та "почесним почтом"... Про зміст і витоки свята "Хелоувін" багато дітей не мають уявлення, повторюють завчено: "Свято було влаштоване для знайомства з традиціями інших народів". Зміст (сенс) його не могла зрозуміло пояснити навіть учителька англійської мови: "Ми прищіплювали дітям любов до англійської мови. Свято дуже давнє. Його запровадили кельти, друїди. Ірландські переселенці привезли його в Англію та Америку. Там були навіть фестивалі. Це свято переходу осені до зими. Древні одягались у відьом, вурдалаків, щоб відлякати од своїх осель справжню нечисту силу. Ставили для них їжу, маленькі подарунки... Ну, робили таку виставу, щоб їх ублажити або відлякати. Нічого страшного... Лорд пітьми збирав душі померлих за нинішній рік. У новий рік - на початку зими - наставало царювання принцеси пітьми..." Почин "передових" шкіл підтримали нічні клуби й телебачення. Ведучий програми "Бригада "Н" (Новий канал), котрий знімав на столичному Майдані Незалежності змагання "окривавлених" людей, що гарчали, кривлялися, стрибали на камеру (де навіть молодший школяр ішов з гарбузом із вирізаними очима-трикутниками), потім вручив переможцеві запрошення в нічний клуб. Він і там провів "дивовижну" ніч: "О 12-й годині вимкнули світло, під мерехтіння вогників граф Дракула, чорти з рогами винесли труну. Люди фотографувались у труні, танцювали з відьмами й вурдалаками. Всі були в таких костюмах. Було дуже весело, до самого ранку веселилися... Такий шабаш був! Зал прикрашений гілками з кров'ю - символ кінця світу і так далі. І я в труні полежав... Заборонений плід, як відомо, солодкий. Хочеться людині гостренького. Та й домовини ніхто не мине. Цікаво було, страшно навіть. У цьому щось є. Вранці одного знайшли сплячим у домовині..." Нічого святого немає?! Так, чим лишень дідько не жартує, в нього нічого святого нема. От і "християни" вирішили з ним позмагатися в жартах. Здавалось би, кожній тверезомислячій людині було б погано від таких безумних веселощів, а тут "педагоги", ті, кому вручено наше майбутнє - дітей, - не бачать нічого страшного. Кожен жартує в міру своєї розбещеності. Що тоді можна сказати про моральність таких вихователів, їхній педагогічний рівень? Чи будуть вони авторитетом для дітей? Фото на згадку: хлопчики й дівчатка схилились, вищиривши зуби, над тільцем ляльки Маші з відтятою головою. В руках одного з них - "скривавлена сокира". Але ж зовсім недавно лялька була чиєюсь "донечкою" у дівчачих іграх у "дочки-матері". І ця ж сама дівчина, якщо в майбутньому "залетить", завдяки такому вихованню так само легко може розправитися в абортарії зі своєю дитинкою в утробі. Між душею і гріхом у людині існують психологічні, моральні бар'єри, які душа не наважується переступити і які під час таких ігор руйнуються й душа рідниться з гріхом. Хтось із підлітків про відрубану голову ляльки вигукнув: "А чому не вчительки?" Всі засміялися. Це лише квіточки такого виховання, невдовзі самим учителям і їхнім дітям доведеться й пожинати плоди. Ось що говорить психолог Тетяна Гончаренко про такі свята: "В разі таких видовищних, емоційних вистав яскраві картини глибоко фіксуються в підсвідомості дитини, і фантоми таких монстрів живуть у її психіці. Для дітей чутливих, вразливих, емоційних це може обернутися стійкими страхами темряви, самотності, неврозами, нічними кошмарами. І батькам навіть на думку не спадає, що таке свято могло стати причиною проблем їхньої дитини. Для дітей, котрі легко збуджуються, активних, "без гальм" емоційне переживання зображень чортів, бісів, сцен насильства призведе до ще більшої розгальмованості, некерованості, розбещеності. Якщо розпалити уяву дитини, то можна викликати в ній пристрасті жорстокості, насилля, вседозволеності. А дитина, на відміну від дорослого, не може сприймати життя відсторонено від уяви, і вона присвоює собі цей досвід, ці почуття. Зникає природою закладене почуття самозбереження себе від зла. А це все відгукнеться в дорослому житті. Сприймаючи емоційно такі "свята" чи фільми жахів, людина завжди ставить себе на місце персонажів і, залежно від своїх духовних накопичень, проживає дію чи в позитивній, чи в негативній ролі, яка фіксується в ній. У таких "святах" дітям практично не дається позитивного образу. Навіть тим, хто внутрішньо готовий потягнутися до нього. Діти з надміру розвиненою емоційністю не здатні до морального життя: груба чутливість придушує більш високі, духовні запити душі. І ще важливий момент - активна участь учителів у цьому "театрі абсурду". Вони брали участь у всьому з учнями нарівні. Яким буде ставлення учня до вчителя? Як учитель зможе виховувати, робити зауваження, припиняти грубість, навчати "розумного, доброго, вічного"? Постає резонне питання: чи має такий учитель узагалі поняття про такі категорії і чи розрізняє сам ту межу, що лежить між добром і злом?" Мати всіх пристрастей - не гординя, а зухвалість? А що говорить Церква зі своїм багатовіковим досвідом виховання людини? Святі отці нескромну, розв'язну поведінку, слова, навіть погляд називали зухвалістю. Преподобного Авву Агафона, що відзначався великою розсудливістю, запитали про зухвалість, і він відповів: "Немає пристрасті лютішої, ніж зухвалість: вона - родильниця всіх пристрастей". Святий Дорофій, коментуючи ці слова, сказав: "Вона - мати їх, тому що виганяє страх Божий з душі. Якщо страхом Господнім ухилиться всяк від зла (Притч. 15, 27), то, поза сумнівом, там усяке зло, де немає страху Божого". Святого Василія Великого філософ Ліваній, наставник антіохійського училища, просив мовити повчання юним слухачам. Святий, сказавши, щоб вони берегли чистоту душі й тіла, виклав їм детальні правила для зовнішньої поведінки: скромну ходу, не громогласну бесіду, благочиння в розмовах, скромність під час прийому їжі, повагу до старших, увагу до мудрих, віддалення од заражених пристрастями, розсудливість та непоспішність у словах, зволікання на сміх, скромність і т.д. Мудрий Василій, викладаючи правила зовнішньої поведінки, знав, що благочиння перейде від тіла до душі, і благоустрій тіла скоро приведе до благоустрою й душу. І навпаки: вільна, розв'язна поведінка призведе до розбещення душі. Про що тоді свідчить активна участь учителів нарівні зі школярами в їхніх безумних виставах? "Педагоги" самі видають свою розбещеність і такими ж хочуть зробити дітей. Своє огидне "святкування" вони, притому, блюзнірськи називають не інакше як "канун усіх святих", уявляючи себе святими. Останнім часом окультисти всіх мастей навіть не вважають за потрібне приховувати, що це їхнє свято, причому головне свято сатані. Так, відьми цього дня влаштовують один із чотирьох головних шабашів року, а сатанисти здійснюють "чорну месу". Виходить, що викладачі привчають дітей святкувати цей день разом з дияволопоклонниками. Є відеозапис одного такого свята в московській школі №58: прикриваючись вивченням англійської мови, школярі та вчителі, вдягнені в маски вампірів, вурдалаків, убивць, монстрів та іншої нечисті, копіювали жертвоприношення сатаністів - пили з келихів томатний сік, що символізує людську кров (тобто людське жертвоприношення!!!). І таке діється не в одній школі. Далі, як-то кажуть, їхати нікуди! Зло стало начебто добрим, кумедним... І з темною силою весело... Але ж саме в день сатанинського Хеллоуїна було по-звірячому вбито хранителя чудотворної Монреальської ікони Божої Матері Іосифа Муньйоса. Ми ж приносимо своїх дітей, їхні душі в жертву дияволу, якщо байдуже споглядаємо на сатанізацію їх, дозволяючи святкувати разом з демонопоклонниками. Який одвіт дамо перед Богом? Святий Іоанн Златоуст говорить, що тих батьків і вихователів, які не прищіплюють дітям страх Божий, очікує на Страшному суді кара жахливіша, ніж убивцю, тому що розбійники вбивають тіло людей, а розбещувачі - їхні душі для вічного життя. "Горе тій людині, через яку спокуса приходить" (Мв. 18, 7). "Тому краще було б, якби повісили йому жорновий камінь на шию і кинули його в море (Мк. 9, 4). Християнські звичаї чи ідолопоклонство? Як же виник цей бісівський карнавал? Давнє населення островів Британії, Ірландії і частини нинішньої Франції відзначали своє головне свято - Самайн, кінець старого і початок нового року - 31 жовтня. Розгульна ніч Самайну була однією з найстрашніших у році: вважалося, що цієї ночі завіса, яка розділяє людей та сідів (ворожих людям чарівних істот) стає зовсім тонкою, тож люди і сіди (сиди) можуть проникати у світи один одного. Після християнизації островів Британії та Ірландії пам'ять про Самайн залишилася все-таки жити в поколіннях. З 835 року за вказівкою папи Римського Григорія IV Західна церква стала святкувати день Усіх святих 1 листопада. День напередодні - 31 жовтня - у середньовічній англійській мові отримав назву «All Haltows Eve» (навечір'я (дня) Всіх Святих), або «Halloween». Збіг дат призвів до того, що в народній свідомості це свято і Самайн частково ототожнилися, тому «Halloween» набув забарвлення Самайну й бурхливо відзначався. Звичай бешкетувати цього дня привезли до США ірланські та шотландські емігранти. Тепер з Америки це "свято" перекочувало й до нас. Якщо раніше жартували, що Америка нас нагородила лише штундою (сектами) та колорадським жуком, то сьогодні до її "подарунків" додався ще й Хеллоувін. Для православних християн участь у цьому біснуванні є водночас і блюзнірством, позаяк у день, коли згадуються святі, "християни" вдягають на себе костюми демонів та їхніх слуг, і образою на адресу власної Церкви, бо Православна Церква відзначає день Всіх Святих не 1 листопада, а в неділю, яка йде за святом П'ятидесятниці (на початку літа). Таке нечестя викривав ще св. Димитрій Ростовський, викорінюючи поганські пережитки в руському народі. Так, про традицію під Новий рік "водити козу" і вдягатися в потворні костюми він у "Літописі" писав: "Деякі ж особи свої і всю красу людську... закривають якимись масками та страшилами, на диявольську подобу влаштованими, лякаючи або розважаючи людей, і тим свого Творця Зиждителя укоряють, начебто не задовольняючись чи нехтуючи творінням рук Його, що неодмінно слід було б християнину облишити". Таким же чином, пише там само св. Димитрій Ростовський, звичай у деяких місцях під час пресвітлого дня Воскресіння Христового кидати одне одного у воду або обливати водою є відновленням ідольського жертвоприношення. Так, до хрещення Русі наш непросвіщенний народ приносив "заради примноження плодів земних" жертви джерелам та озерам, "іноді ж і людей топили у воді". І хоча під час обливання водою вимовляється великоднє привітання, але це лише гріх проти третьої заповіді Божої. Так само на початку жатв руські язичники приносили жертви своєму богові плодів земних - ідолу Купалі. Пам'ять про цього біса й донині живе в деяких місцях руських, особливо напередодні різдва св. Іоанна Хрестителя. Яких тільки безчинств не витворяють цього дня, думаючи, буцімто тим самим вони вшановують найбільшого з народжених жонами пророка - Предтечу Господнього. Подібно до свята Хелоувін, люди сплутали грішне з праведним і називають цей день "Івана Купала". Проповідник покаяння, котрий ще за життя закликав: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне" (Мв. 3, 2), - гнівається на тих, хто в день його пам'яті, що припадає завжди на Петрів піст, улаштовує торжество бісам. Наприклад, 1999 року мешканців м.Хирова Львівської області 7 липня о третій годині дня, в розпал веселощів, спіткав ураган із градом; деякі градини сягали вагою 500-700 грамів. Колись єврейський народ, який Бог вивів із землі Єгипетської, в той час як пророк Моісей на горі Синай розмовляв із Богом, улаштував собі золотого тільця, приносив ідолу жертву і "сів народ їсти й пити, а опісля став гратися" (Вихід 32, 6). Розгнівався Бог на невірний народ і сини Левія за наказом пророка Мойсея вирубали мечем того дня три тисячі невірних (Вихід 32, 25-29). Тих, хто залишився живий, спіткала кара згодом (Вихід 32, 35). Такий же гнів Божий накликаємо на себе й ми, колись православний народ, якщо беремо участь або байдуже дивимося на таке ідолопоклонство. Нечисть не виганяє сама себе Людина подібна до посудини, яка не може бути порожньою: вона наповнюється добром або злом. Недарма кажуть: "Святе місце порожнє не буває". Під час святкування Хелоувіна, хоч і не всерйоз, вважаючи це грою, закликаються сили зла, а стан душі при цьому такий, що вона відкрита впливу демонічних сил. Біс не може увійти в людину без її дозволу. Але коли людина прямує до зла, навіть у вигляді жарту, гри, цей бар'єр руйнується, що може призвести до одержимості бісами. А наскільки важко зцілити душу від цієї недуги, знають хіба що священики й люди, які вже потрапили в цю біду (а їх, на жаль, стає все більше). У нашому суспільстві нині "процвітають" і інші далеко не безневинні розваги-забобони. Ворожіння на Святки - це також зв'язок із темною силою. Господь дає людині стільки, скільки їй необхідно та корисно. А будь-яке недозволене вторгнення у сферу духовного світу призводить до контакту лише із силою пітьми. Зараз навіть на телебаченні з'явилося дуже багато всіляких ворожбитів, ясновидців, астрологів, провидців, які застосовують православні молитви, ікони, свічки, прикриваючись авторитетом Церкви, і кажуть, що це їм Бог відкриває. Але немає нічого спільного у Світла з пітьмою, у Бога з дияволом. І ряження на Різдво як пережиток поганства завжди засуджувалося Церквою. І хоча цей нехристиянський звичай де-не-де все одно оживав, Церква завжди застерігала своїх чад від таких дій. Життя - не гра. І ті прокляття, які звучать, завжди знаходять свого адресата й мають зворотній зв'язок. Нечисть бісівська не виганяє сама себе (див. Мв. 12, 25; Мв. 17, 21). Щоб вигнати нечисту силу, потрібні піст, молитва, подвижницьке життя і неперервна робота з очищення душі через покаяння, виконання Заповідей Божих, за допомогою таїнств у лоні Святої Церкви Христової. На закінчення наведемо слова святого Ігнатія Брянчанинова: "Не грайтеся з вашим спасінням, не грайтеся! Інакше будете вічно плакати! Займіться читанням Нового Заповіту і св. отців Православної Церкви... вивчіть у святих отцях Православної Церкви, як правильно розуміти Писання, яке жительство, які думки та почуття личать християнинові. З Писань і живої віри вивчіть Христа і християнство". Джерело Ілюстрація | |
| Категорія: Не відають, що коять | Переглядів: 611 | Додав: nekrot | |
| Загалом коментарів: 2 | |||
| |||
, я просто доношу до Відвідувача блоґу те, що вважаю за доцільне. Погоджуватися чи ні - Ваша справа (і тільки Ваша).
